Первомайська громада нині є однією з найгарячіших точок на мапі бойових дій у Миколаївській області. За три місяці місцеві жителі пережили тривожний початок російського вторгнення у наш регіон, окупацію, а тепер потерпають від нищівних обстрілів. Кореспондентам телеканалу «МАРТ» вдалося поспілкуватися з мешканкою прифронтового села Квітневе Оксаною, яка розповіла про життя її населеного пункту в умовах війни.
Війна застала дівчину в Миколаєві, де вона навчається в одному з місцевих вишів. 24 лютого приїхала до батьків у село. Тоді вона, як і більшість людей, думала, що за межами півмільйонного міста буде безпечніше.
Перші два тижні у Квітневому було відносно спокійно, хоча сусідні села вже обстрілювала російська армія. У першій половині березня у населеному пункті зникли світло та вода, були перебої з газопостачанням та зв’язком. Усе ніби натякало на наближення ворога.
Якось вночі вже коли не було світла близько тижня, я вийшла на вулицю десь о 9-й вечора і почала чути голоса з російським акцентом. Був присутній суржик, однак чітко відчувалися слова сказані на російський манір, — розповіла Оксана.
У тому ж місяці росіяни зайшли у Квітневе і простояли в селі більше десяти днів. Окупан ти казали, що не вважають себе росіянами, представлялися армією так званої «ДНР» і запевняли, що прийшли рятувати українців.
Вони намагалися вдавати з себе миротворців. Казали, що не бійтесь, ми самі з Донецька. Ось скинемо Зеленського і поставимо Януковича та й все буде добре, — пригадує дівчина слова окупантів, коли вони були її селі.
Проте дії непроханих гостей говорили зовсім про інше: солдати часто проводили рейди по хатах селян, вимагали їжу, шукали цінні речі, забирали тютюн і цигарки, селилися у пусті хати, а інколи заселялися прямо до власників будинків.
Одного з мешканців Квітневого російські окупанти вбили. За словами односельчан, чоловік вступив у суперечку з військовими, бо їм не подобалася, що він носив одяг з національною символікою. Після словесної перепалки рашисти розстріляли чоловіка на місці.
Дивіться також: Мешканці прифронтового села Явкине розповіли, як пережили атаки окупантів
Тримаючи в постійному страху місцевих жителів, загарбники нав’язували нові правила поведінки: забороняли селянам ходити групами більше п’яти осіб, щодня прочісували вулиці, а в сусідньому селі над сільрадою вивісили триколор. Якщо хтось не хотів підкорятися, росіяни могли пустити кулеметну чергу над головами мирних людей. Оксана каже, з кожним днем злоба до рашистів у місцевих ставала дедалі більшою.
Як тільки Збройні сили України почали наближатися до Квітневого, росіяни покинули село. Але на цьому жахіття не закінчилися – тепер армійці РФ регулярно обстрілюють населений пункт з реактивних систем залпового вогню та важкої артилерії.
З того часу Оксана з родиною фактично переїхали жити у підвал. Інколи виходили за продуктами або речами. Якщо й залишалися на ніч у будинку, дівчина чергувала біля вікна, щоб у разі обстрілу розбудити рідних.
Жити у таких умовах стало нестерпно, тож родина Оксани вирішила евакуюватись до Миколаєва. До початку бойових дій у Квітневому жило близько чотирьохсот людей, тепер – до десяти. Попри жахи і руйнування дівчина вірить, одного дня таки повернеться у рідну домівку.
Нагадаємо, мешканець Снігурівки розповів про перші дні російської окупації і з чим місцевому населенню довелося зіткнутися, коли до міста зайшли війська РФ.
Як відомо, актуальну інформацію про ситуацію в Україні та Миколаївській області в умовах російсько-Української війни можна знайти:
