Село Явкине, розташоване у Баштанській громаді, що на Миколаївщині. За два місяці повномасштабного вторгнення РФ двічі зазнало ворожих обстрілів, від яких населений пункт суттєво постраждав, а також були жертви серед місцевих жителів.
У сюжеті телеканалу «МАРТ» селяни розповіли, як витримали атаки ворогів, а дехто стикався з окупантами сам-на-сам.
Перший обстріл нашого села стався 24-го березня, це було десь опівдні. Обстріляли нас зі системи «Торнадо-С», прилетіло близько 6 ракет і накрили вони майже всю центральну вулицю. У цей момент на території сільради було багато мешканців, люди отримували тут гуманітарну допомогу, а також заряджали телефони. Так сталося, що на той момент у нас вже близько трьох тижнів не було світла у селі, бо росіяни пошкодили електролінії, тож люди могли заряджатися тільки від генератора, який ми тут поставили. Тому якраз під час прильоту багато селян були тут. Внаслідок обстрілу у нас 3 людини загинули, 13 було поранено. Звісно, всі є мирними жителями, — розповів староста села Олександр Коврига.
Другий масований обстріл стався 7-го квітня, на Благовіщення. Цього разу обійшлося без жертв. Загалом же внаслідок ворожих ударів рашисти вразили цивільну сільську інфраструктуру: будинок культури, школу, дитсадок, молодіжний центр, будівлю сільради і дитячий майданчик. У селі понівечені приватні господарства та домоволодіння. Староста Олександр Коврига наголосив, що у селі немає жодного воєнного об’єкта чи військових, тому вважає, що обстріли села були з метою залякування місцевих жителів.
Мешканець Явкине Юрій один з тих, хто постраждав від атаки окупантів. Хлопець розповів, як напередодні обстрілу був біля будівлі сільради, допомагав з роздачею «гуманітарки» і почув вибухи. Згодом з’ясувалося, що рашисти гатили по селу касетними снарядами з ракетної системи залпового вогню «Смерч». Ця зброя заборонена численними міжнародними угодами.
Мене поранило у праве стегно. Не скажу, що це було боляче і спочатку взагалі цього не зрозумів. Пам’ятаю, що після обстрілу я підвівся і побачив біля себе дівчину, вона була вся у крові, — розповів Юрій.
Дивіться також: Жителі Баштанки розповіли про оборону міста
та життя в умовах щоденної небезпеки
Через поранення хлопець втратив можливість пересуватися і почав кликати на допомогу, аби врятувати дівчину, однак розумів, це вже не допоможе. Свою ж рану хлопець лікував майже місяць. Зітхає і визнає, цю трагічну історію селяни запам’ятають назавжди.
Також місцеві поділилася історією, як 1 березня ворожа колона намагалася проїхати через село у бік Баштанки, однак екіпаж однієї з вантажівок не впорався з керування і вона впала у місцеву канаву. Невдовзі між місцевими теоборонівцями і двома рашистами, які вибралися з машини зав’язалася перестрілка. В результаті одного окупанта ліквідували, другого взяли в полон.
Боєприпаси, яких у вантажівці було чимало, місцева тероборона віддала Збройним силам України. Полоненого росіянина передали поліції, а от загиблого військового все-таки похоронили.
Його тіло лишалося тут декілька днів. Повз нього проїжджала колона, коли росіяни тікали з боку Баштанки і ніхто не забрав. Але ми ж то знали, що він тут лежить, тож пізніше приїхали і нам довелося його тут похоронити. Ми не звикли відноситися до людей так, як вони (прим.ред. — окупанти) це роблять, тому вирішили вчинити по-людськи, — сказав Олександр Коврига.
Саме це і відрізняє нас від тих, хто живе «за порєбріком». А тим часом мирне село Явкине залишається прифронтовою зоною, функціонує наскільки це дозволяють обставини і разом з усією Україною чекає на нашу перемогу.
Нагадаємо, 1 березня під час боїв у Баштанці 78-річний дідусь кинув у російський «Град» коктейль Молотова і спалив ворожу техніку.
Як відомо, актуальну інформацію про ситуацію в Україні та Миколаївській області в умовах російсько-Української війни можна знайти:
