Села Посад-Покровське, Мирне та Благодатне, що розташовані на межі Миколаївщини і Херсонської області, фактично більше 8 місяців були лінією фронту на Півдні. Як виглядають села після бойових дій і в чому полягає відмінність між роботою українських артилеристів та російських окупантів, з’ясовували наші кореспонденти.
Подробиці дивіться у сюжеті телеканалу «МАРТ».
Руїни замість цілих будинків, купи металобрухту на місці ще колись ходових автівок, а також шматки снарядів, якими усіяна земля замість квітів. Так виглядає мирне село Посад-Покровське, що вісім місяців знаходилось на «нульовій» лінії. Сюди спрямовувалася важка зброя російських окупаційних військ.
Внаслідок обстрілів і бомбардувань село на 90% знищено. За інформацією місцевої влади лише 9% домогосподарств підлягають відновленню і менше одного десятка будинків придатні для життя. Місцевий мешканець Сергій показує зруйновану будівлю місцевого клубу. На початку березня споруда була укриттям для цивільних, а згодом вогневою точкою наших захисників під час боїв.
Такими ж укриттями у селі були школа, дитячий садок та підвали будинків. Місцеві впевнені, ворог знав, що в таких закладах на початку весни ховалися цивільні, однак окупантів це не зупиняло.
А це вже кадри сусіднього села Мирне, яке теж було на межі лінії вогню. Попри те, що поряд розташована залізнична станція «Копані», рашисти наносили сюди масовані удари упродовж восьми місяців. До війни у Мирному проживало близько півтисячі людей, навесні під час евакуації більшість селян виїхали і лише ось-ось почали повертатися, коли українські військові звільнили правобережжя Херсонщини. Серед них пані Олена, жінка приїхала відбудовувати свій будинок, який кілька разів потрапив під обстріл.
Хоч Мирному і Посад-Покровському пощастило уникнути окупації, натомість вони відчули на собі масштаб російського ракетного терору.
У менш ніж 10 кілометрах від Посад-Покровського розташоване село Благодатне. Воно уникло масованих обстрілів, однак понад 8 місяців було в окупації.
Контролюючи село російські військові використовували його в якості «живого щита», а місцеві соціальні споруди як плацдарм для своїх артилерійських позицій. Селянин Анатолій показує будівлю місцевої школи, на дитячому майданчику окупанти розгортали міномети, аби наносити удари по позиціям Збройних Сил України.
Різниця у вогневій робота української армії і окупантів видна одразу, додає чоловік: рашисти ведуть обстріл хаотично, нехтуючи безпекою цивільних. Українські ж військові б’ють точково, влучаючи у місця безпосереднього скупчення сил противника.
Бойові дії не оминули окремі ділянки села Благодатного. Проте у порівнянні з Мирним і Посад-Покровським різниця помітна неозброєним оком. Як зазначає командир добровольчого батальйону «Анубіс» Ігор, це яскравий приклад того, що правил і звичаїв війни дотримується лише українська сторона. Саме ця важлива особливість і є головною відмінністю між захисником і агресором.
Нагадаємо, телеканал «МАРТ» показав села Квітневе і Киселівка Первомайської громади, які є одними з найбільш постраждалих населених пунктів у Миколаївській області. Перше рашисти вразили вогневою системою «Солнцепек», по другому 9 місяців гатили з важкої зброї.
Як відомо, актуальну інформацію про ситуацію в Україні та Миколаївській області в умовах російсько-української війни можна знайти:
