На 81-му році життя перестало битися серце легендарного футболіста і тренера – Мазараті Григорія Павловича.
Прощання з Григорієм Павловичем відбудеться сьогодні, 24-го квітня, з 11:00 до 12:00 в ЛШМД.
Про це повідомляє прес-служба МФК Миколаїв.
Григорій Мазараті Народився 14 квітня 1939 року в Одесі. Його дитинство припало на післявоєнні роки, коли разом з мирним життям в місто повернувся і футбол.
Перші кроки на футбольному полі він зробив в 1947 році в команді сталепрокатного комбінату імені Дзержинського під керівництвом популярного гравця 20-30-х років, учасника перших чемпіонатів СРСР Леоніда Орєхова.
Дивіться також: Одиниці людей ходять в масках, – Олександр Сэнкевич про захворюваність в місті
Через кілька років здібного хлопця включили в юнацьку збірну міста, а потім і області, де його партнерами стали відомі в майбутньому одеські футболісти Василь Москаленко, Юрій Заболотний, Анатолій Азаренков … Перший час Мазараті грав в нападі, потім за порадою тренерів перекваліфікувався в захисника.
Півроку провів у дублі «Чорноморця». Потім – армія і запрошення в одеський СКА. До речі, в ті ж роки в команді грали миколаївці Анатолій Каракозов, Анатолій Норов, Валентин Чертков і Леонід Кривицький. І цей факт зіграв в житті Мазараті вирішальне значення. Саме Чертков рекомендував його старшому тренеру «Суднобудівника» А. І. Іванову. Так Григорій став гравцем Миколаївській команди і назавжди пов’язав долю з містом корабелів.
Дивіться також: Перший європейський контракт «Океану» за вісім років
Дебют відбувся 18 квітня 1962 року в матчі з Нікопольським «Трубник». Григорій практично відразу ж міцно зайняв місце на фланзі оборони. У «Суднобудівник» виступав майже шість років. За цей період тільки в чемпіонатах провів близько двохсот ігор і забив 4 м’ячі. Є на його рахунку і гол у кубку СРСР у зустрічі з черкаським «Колгоспник». 19 травня 1967 року під час зустрічі з кишинівської «Молдовою» в останній раз вийшов на поле в формі «Суднобудівника».
Після відходу з великого футболу до виходу на пенсію працював. І аж до 1974 року, грав в «Хвилі», що виступала в чемпіонатах України серед колективів фізкультури, обирався капітаном команди. Також деякий час на громадських засадах тренував дитячу команду жеку №6.
По стопах Григорія Павловича пішли і його сини В’ячеслав і Юрій, грали в командах майстрів.
Нагадаємо, під час карантину і призупинення футбольних чемпіонатів програма «Вперед Миколаїв» продовжує згадувати яскраві перемоги головної футбольної команди міста та робить для вас невеличкий екскурс в історію футбольного клубу «Миколаїв» у новітній українській історії.
