Світлана Гаврилів живе у селі Станіслав, що на межі Херсонської та Миколаївської областей. Кілька тижнів їй довелось провести в окупації. Після того, як жінка змогла виїхати за межі прифронтового селища, вирішила розповісти всю правду про злочини рашистів вдома та в сусідньому селі Олександрівка.
Її історія – у сюжеті телеканалу «МАРТ».
Спочатку вони були у сусідніх селах і зазвичай рухалися по степу, вздовж полів. Вже 14 березня вперше була обстріляна Олександрівка касетними бомбами, були перші поранені, пам’ятаю одній жінці уламок снаряду попав у живіт, її тоді одразу повезли в лікарню Миколаєва. От тоді все саме починалося з Олександрівки, не знаю чому з неї, — розповіла Світлана.
До села Станіслав рашисти заходили «потихеньку», пригадує вона, хоч і рухалися великою колоною військової техніки разом зі солдатами. Як тільки вони були на підступах до населеного пункту почався обстріл з повітря і рашисти тікаючи хто куди намагалися заховатися у селі. Зокрема, техніку ховали поміж вулицями і провулками. Пані Світлана пригадує, що того дня бачила російських солдатів особисто біля свого двору, проте відзначила, що тоді вони нікого не чіпали.
У той день окупантам не вдалося зупинитися у селі, однак вже 25 березня вони зуміли закріпитися у Станіславі: завели техніку, встановили блокпости і вже наступними днями почалися регулярні обстріли села Олександрівки з рашистських позицій у Станіславі.
Відтоді рашисти почали свої звірства і у самому Станіславі. Світлана Гаврилів каже, було все: мародерство по місцевих крамницях, обшуки в будинках, погрози і залякування людей, вимагали від селян віддавати їм харчі та свої помешкання, хоча й це було не найстрашнішим.
Вони зайняли найзаможніші будинки, грабують і вбивають людей просто так. Була трагічна історія: йшли дві жінки по вулиці, їм російський військовий свиснув, вони не оглянулися, а ті відкрили вогонь. Вбили 40-річну жінку в якої лишилися діти, росіяни викинули її тіло на узбіччя біля дороги і сказали перехожим: «Передайте іншим, що так буде із кожним, хто нас не слухатиме», — сказала вона.
Від початку окупації росіяни ретельно шукали по селу тероборонівців, колишніх військових, членів їх родин. За чутками місцевих, окупантів особливо цікавили ті, хто воював на Донбасі, аби вчинити з ними розправу.
Постійне відчуття страху за своє життя і родини, часті перебої зі зв’язком світлом, водою, газом, а ще ризик бути пограбованим або скривдженим — ось так, за словами Світлани, проходить нібито «денацифікація» мирного села. Щодо доставки гуманітарної допомоги, то з цим ситуація на той час виглядала краще: не без перешкод, проте українська «гуманітарка» все ж доїжджала до Станіслава.
Дивіться також: Такого жахіття не бачила навіть у Другій світовій, – 87-річна мешканка Лупареве розповіла, як її вдруге в житті застала війна
За звичною вже схемою окупанти не втрачали спроби підвезти і свою «гуманітарку», аби одразу ж зробити кілька вдалих кадрів для об’єктиву своєї пропаганди.
Гуманітарна допомога нібито була від них (прим.ред. — окупантів), проте вона була не вся їхня. Там були продукти, які вони викрали у нас на консервному заводі. Тобто вони роздавали наші ж продукти з пограбованого підприємства, — стверджує Світлана Гаврилів.
Проводили окупанти і так звану евакуацію серед мирного населення: заїжджаючи на територію села на машинах зі знаками всесвітньої організації «Червоний Хрест» рашисти забирали людей і везли вглиб окупованої Херсонщини та Криму.
За історіями станіславців, дехто бачив за межами селами і російський мобільний крематорій, проте для кого він був призначений: вбитих місцевих чи окупантів, ніхто не береться стверджувати.
Світлана Гаврилів зітхає, якби не окупація, то ніколи б не залишила свого села. Тепер вона всіма силами намагається допомогати окупаваним територіям завдяки волонтерству. Жінка вірить, що колись її історії доповнять обвинувальні акти на рашистів у їх злочинах проти українського народу.
Нагадаємо, Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний розповів про оборону південних областей України. За його словами, залишається небезпека висадження морських та повітряних десантів.
Як відомо, актуальну інформацію про ситуацію в Україні та Миколаївській області в умовах російсько-Української війни можна знайти:
