Відступаючи під натиском Збройних Сил України, російські окупанти лишали лінії оборони, що зводили на захоплених територіях Миколаївщини місяцями.
Як виглядають покинуті позиції росіян та чому вони й досі несуть небезпеку, дивіться в сюжеті.
Ранок, світає. Позаду частина дороги від Миколаєва, а попереду – десятки кілометрів звільненої території Миколаївщини. Наша машина їде поволі по ґрунтівці, адже обабіч дороги майорять червоні стрічки з попередженнями про можливе мінування. За вікном бачимо поля й степи, які цьогоріч не дали врожай. На них де-не-де трапляються уламки розірваних російських снарядів та залишки знищеної техніки окупантів.
Час від часу нас зустрічають великі й малі села, які близько дев’яти місяців були на лінії зіткнення з ворогом. Зупиняємося у селі Киселівка Миколаївської області. Хоч цей населений пункт уникнув тривалої окупації, окупанти постійно накривали село з різних видів важкої зброї. Наслідки їх господарювання і терористистичних дій видно неозброєним оком.
Ми рушаємо далі. Вже частіше зустрічаємо розбиту російську техніку, заміновані цивільні автівки та розтрощені машини місцевих, які окупанти, ймовірно, забирали у людей. Бачимо і свідчення того, як рашисти намагалися зашкодити наступу українських військ, однак успіху не мали.
Ближче до деокупованої Снігурівки спустошені поля й степи змінюються переритими траншеями, бліндажами, фортифікаційними укріпленнями та стрілковими точками. Тут на десятки кілометрів розкинулися кілька ліній оборони російських окупантів, які вони зводили місяцями, намагаючись якнайдовше утримувати захоплені території південно-східної частини Миколаївщини. Бруд, сморід, суцільний безлад — це те, що по собі лишили російські окупанти. А також чималі площі замінованих територій.
Командир окремого підрозділу «Анубіс» Ігор стверджує, як показує його досвід та історії людей, життя яких змінила війна, чим довше окупанти контролювали ту чи іншу території, то більше часу і фантазії вони мали для мінування. А отже нашим саперам знадобиться чимало часу, аби знову зробити звільнену місцевість безпечною для людей.
Нагадаємо, на початку весни цього року російські окупанти мали намір оточити Миколаїв. Для цього їм потрібно було взяти під контроль Баштанку і просунутися далі. 1-го березня силами місцевих тероборонівців і добровольців вдалося зупинити багаточисельну колону ворожої техніки, завдавши їй чималих втрат. Про те, як розвивалися події того дня і як сьогодні оборонці Баштанки продовжують охороняти рідну громаду, дивіться в розгорнутому матеріалі телеканалу «МАРТ».
Як відомо, актуальну інформацію про ситуацію в Україні та Миколаївській області в умовах російсько-Української війни можна знайти:
