У цей день три роки тому росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. Тоді тисячі людей взяли до рук зброю та стали на захист нашої незалежності, але, на жаль, багато з них полягло у кривавій битві з агресором. Сьогодні у Миколаєві містяни вшанували пам’ять загиблих Героїв на Алеї слави.
Більше подробиць в сюжеті телеканалу «МАРТ».
24 лютого 2022 року. Україна прокинулася від вибухів. Звуки сирен розірвали мирний сон мільйонів, а разом із ними – відчуття спокою. З перших годин вторгнення росія зустріла супротив не лише військових, а й цивільних. Воїни, медики, рятувальники, волонтери та звичайні люди — кожен став на захист своєї країни. Хтось узяв до рук зброю, хтось рятував життя під обстрілами, хтось плів сітки чи готував їжу для захисників. Усім було страшно, але разом із тим з’явилось усвідомлення: “просто так ми не здамося”. Сьогодні – три роки великої війни. Україна вистояла, але заплатила надто високу ціну. У цей день ми згадуємо тих, хто першим узяв зброю, хто не повернувся з лінії фронту і хто досі бореться за нашу свободу.
Не можемо забувати цю дату, тому сьогодні присутні за участі керівництва і області, і міста, і громадськості, і військовослужбовців, і структурних підрозділів. Вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання, згадали всіх, їх дуже багато, на жаль, і ми не знаємо, скільки ще буде. Але цей день назавжди в серці кожного українця буде днем пам’яті, — зазначила Олена Буберенко, начальниця обласного управління культури.
Війна – це трагедія, яку людство не мало допустити. Однак сьогодні наші мужні воїни продовжують віддавати життя за те, що має бути беззаперечним – свободу нашого народу. У цей день у Миколаєві містяни поклали квіти до Алеї слави на честь Героїв, які доєдналися до небесного війська. Серед світлин полеглих захисників можна побачити Дмитра Артеменка.
Загинув він у місті Маріуполь. Ми навіть не знаємо, де його могила. Ось ми сюди ходимо до нашого внука. Він з самого дитинства марив, щоб був воєнним. Так він воєнним і лишився, — висловився дідусь полеглого Героя Дмитра Артеменка.
За цими світлинами ховається біль та гіркі втрати. Ніхто з них не обирав загинути, але усі вони мріяли про мирне майбутнє для своєї країни. І сьогодні ми маємо пам’ятати кожного із цих героїв. А також підтримувати тих, хто продовжує боротьбу, каже батько полеглого воїна Дениса Гравченка – Микола Іванович.
Я б хотів, щоб Всевишній зберігав їхнє життя, щоб прийшли додому здоровими, неушкодженими. Щоб ті, хто у полоні — повернувся, зниклі безвісти — знайшлися. Тому що це дуже тяжке випробування, коли ти не знаєш, що з твоєю дитиною.
Тож не тільки сьогодні, а і завжди дякуємо усім, хто ціною власного спокою і здоров’я боронить нашу країну, та вшановуємо пам’ять тих, хто віддав життя за нашу свободу. Слава Україні!
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
