У Миколаївській науково-педагогічній бібліотеці відбулася презентація книги Юрія Карпова «Записки цензора». Автор зібрав у ній низку своїх публікацій по краєзнавству, які не були опубліковані у радянські часи через цензуру преси.
Про це йдеться у сюжеті телеканалу «МАРТ».
Контроль за змістом, а також обмеження або недопущення поширення недоцільної інформації — це головні напрямки роботи цензора. Саме такою була робота Юрія Карпова, автора презентованої книги «Записки цензора». Упродовж 60-80-х років минулого століття чоловік займався детальною перевіркою кожної публікації, що з’являлась у періодичних виданнях Миколаївщини. Мета роботи полягала в дотриманні цензури та радянської ідеології, а також відомостей в матеріалах, котрі суперечать держбезпеці.
Це стосується газет, коли в ній міг бути допущений такий ляп, що треба було передруковувати повністю газету, яку вже відправили до Москви. Це слід було одразу вилучити, аби необхідну сторінку передрукувати. Тому робота цензора — це не тільки таємниці, які не мали потрапити в масу, а це й такі ось курйозні випадки, — розповідає дочка автора Анна Куценко-Карпова.
З 1968 року і до розпаду Радянського Союзу Юрія Карпов працював в управлінні з охорони державних таємниць у пресі при Миколаївському обкомі. Зокрема, упродовж 5-ти років був керівником цього відомства. У той час він мав доступ до інформації щодо різноманітних об’єктів, подій чи явищ, що мали відношення до Миколаївщини і не підлягали масовому розголосу.
Люди мого віку, мого покоління пам’ятають, як Миколаїв був закритим містом. Це накладало певні зобов’язання на всіх. Коли ж СРСР не стало і з багатьох таємниць був знятий гриф «Секретно», тоді з’явилась можливість розповісти про особливі випадки з історії регіону, — пояснила дочка автора.
«Морпорт», «Миколаївські підводні човни», «Підземний Миколаїв», «Миколаївський космодром» — ці та інші публікації про невідомі сторінки нашого регіону часів залізної завіси почали з’являтися у місцевій пресі вже після здобуття Україною незалежності, коли Іван Карпов почав публікувати їх під псевдонімом «Записки цензора» надихнувшись бажанням розповісти про свій рідний край те, що знав.
Нещодавно Юрія Карпов відсвяткував свій 84-й день народження і презентація збірки його публікацій за останню чверть століття стала якнайкращим подарунком для нього. Книга вийшла обмеженим тиражем у 50 екземлярів.
Процес був дуже цікавий і захопливий, адже були чудово підготовлені матеріали. Завдяки дочці Івана Карпова Анні ми змогли дуже швидко і якісно зібрати текст до публікації. Я завжди читаю книги, які друкую і коли дочитала останню статтю, то майнула думка: «Як же шкода, що вона закінчилась». У кожній статті є родзинка, адже це історія Миколаєва, яку ми не знаємо, — сказала книговидавець Ірина Гудим.
Книга вийшла обмеженим тиражем у 50 примірників, наразі вона доступна відвідувачам науково-педагогічної бібліотеки Миколаєва, а також бібліотеки імені Марка Кропивницького.
Нагадаємо, у Науково-педагогічній бібліотеці Миколаєва відбулась презентація нової книги українського журналіста, історика та письменника Вахтанга Кіпіані. «Країна жіночого роду» – це книга про видатних українських жінок, їхні долі та їхній вплив на своїх не менш відомих чоловіків.
Раніше повідомлялося, 9 жовтня 2021 року, в Центральній міській бібліотеці ім. Марка Кропивницького відбувалась презентація нової поетичної збірки «Сонце на рейді» миколаївського поета, публіциста, нашого колеги журналіста Олега Дороша.
Як відомо, у Миколаєві відбулась презентація наукового видання Євгена та Кирила Горбурових про історію створення в місті у 19 сторіччі добровольчого флоту. У книзі ідеться про жителів Миколаєва тих часів – міщан, священнослужителів, військовослужбовців, ремісників, які жертвували кошти на придбання океанських крейсерів і їх озброєння.
