Юлія Матвєєва — жителька Миколаєва та приватна підприємиця. Однак понад два місяці тому, 6 липня, її життя кардинально змінилося. Унаслідок удару дрона-камікадзе по місту дівчина зазнала тяжких поранень — на її обличчя та голову потрапило декілька сотень уламків.
Ми прокинулися з чоловіком трохи пізніше, чули, як над містом летіли “шахеди” — для Миколаєва це вже звична справа, нічого не віщувало біди. Я вимкнула будильник і повернулась до вікна, коли стався вибух, — розповідає постраждала.
Юлія пригадує: спершу вона навіть не усвідомила, що сталося. Здавалося, ніби обличчя засипало піском і залила кров, через що вона просто не могла відкрити очі.
Чоловік півгодини виводив нас із квартири. Я вийшла на своїх ногах, хоча втратила багато крові. Нас відвезли до лікарні швидкої медичної допомоги, де мене помили, зашили руку — це була моя перша операція. Потім зробили МРТ, КТ, щоб визначити, де залишилися осколки й що робити далі, — пригадує дівчина.
Під час комп’ютерної томографії лікарі виявили в голові Юлії майже 300 уламків. Один із них, особливо великий, влучив у око. Тож дівчину терміново перевезли «швидкою» до одеського Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені Філатова для подальшого лікування.
Він був великий, я жила з ним 9 днів, було дуже неприємно — постійний біль. Коли ми з чоловіком поїхали на УЗД перед операцією, лікар подивився й каже: “Ого, який великий уламок, мабуть, доведеться око вирізати”. Я вже їхала по коридору на каталці, не могла сама ходити. Чоловік мене возив, а я думала: “Ох, доведеться, мабуть, протез ставити”. Уже навіть обирала, хоча не хотілося, який — може, чорненький, може, з блискітками, щоб прикольний був, — розповідає Юлія.
На щастя, лікарям вдалося витягнути уламок і зберегти око. Зараз Юлія лікується в Одесі, попереду — непрості операції та пошук сучасних методів відновлення зору. Але навіть попри біль і випробування вона зберігає оптимізм і вірить, що знову зможе побачити світ.
Перший час було дуже важко, бо я нічого не бачила — повна темрява. Це дуже страшно, скажу чесно і відверто. Зараз я бачу метр від себе: бачу силуети, коли хтось проходить, з якого боку, у який бік іде. Але сказати, що це хлопець чи дівчина — неможливо. Просто щось перемістилося, — розповідає постраждала.
Сьогодні Юлія показує власним прикладом, що життя триває навіть після найважчих випробувань, а попереду обов’язково буде краще. Поруч із нею рідні та чоловік Валерій, який щодня підтримує та допомагає долати цей шлях.
Юля завжди була такою — у неї всередині сталь. Я завжди вірив у Юлю, вірю й зараз і буду вірити — по-іншому просто не може бути. Ми з Юлею пройшли вже стільки всього й пройдемо це. Усе обов’язково буде круто, — говорить Валерій Матвєєв.
Зараз подружжя веде свій блог, у якому розповідає про свій шлях лікування та адаптації.
Не всі стикаються з травмами. І коли це трапляється, важко зрозуміти, куди їхати, що робити, як бути. Я думаю, що про це необхідно розповідати, аби рідним було простіше зрозуміти, як поводитись із такими людьми. Не можна робити з людей калік. Наприклад, я лише не бачу, але маю руки, ноги, рот, вуха — усе на місці. Я можу абсолютно все зробити, хоча, так, у чомусь мені потрібна допомога, — каже постраждала.
Дівчина переконана: найважливіше — це не опускати руки, йти вперед, і не тільки вірити, а й щодня боротися за краще майбутнє.
Завжди треба боротись. Здатись можна в будь-який момент, але треба пробувати. У нас реально дуже багато крутих лікарів, і треба користуватись цим шансом. У нас одне життя, і не можна здаватися — треба його жити й радіти. Так, зараз можуть бути тимчасові негаразди, але вони пройдуть, як і все проходить. Я знаю, що буду бачити: лікарі мені допоможуть, я сама докладу зусиль, чоловік допоможе — і все буде добре, — каже Юлія.
Того липневого ранку вибухова хвиля не лише травмувала Юлію, а й пошкодила їхнє кафе, залишивши його без даху, вікон та обладнання. Та попри це, Юлія та Валерій не зупиняються — вони планують відновити зір і продовжити розвивати свій бізнес.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
