Загиблому захиснику України з Баштанки Володимиру Сокуренку родина просить присвоїти звання «Герой України». Воїн загинув наприкінці червня 2023 року, прикривши своїх побратимів від обстрілу ворожої артилерії. Наразі на сайті Президента України зареєстрована петиція з проханням присвоїти полеглому бійцю найвищу державну відзнаку. Наша знімальна група познайомилася з родиною Володимира і дізналася його історію життя, бойовий шлях і героїчний вчинок.
ПІДТРИМАТИ ПЕТИЦІЮ
ПРО ПРИСВОЄННЯ ЗВАННЯ «ГЕРОЙ УКРАЇНИ»
ВОЛОДИМИРУ СОКУРЕНКУ
Детальніше дивіться у нашому матеріалі.
Невелике містечко, районний центр Миколаївщини вже у перші днів великої війни відчуло запах вогню, бачило біль, сльози та смерть. Протягом своєї історії Баштанка виховала не одне покоління українських патріотів. Десь тут серед маленьких вулиць, у звичайній багатоповерхівці свого часу ріс і жив герой нашого сюжету — полеглий захисник України Володимир Сокуренко. На порозі оселі нас гостинно зустрічає його мама — пані Людмила. Вона пам’ятає кожен крок свого сина змалку.
Вова займався і футболом, і греблею, і боротьбою. Взагалі він був за здоровий образ життя. Ні курив, ні пив, — розповіла мама загиблого військового Людмила.
24 лютого застало Володимира у Львові, де він працював. Чоловік хотів одразу повертатися додому, але Миколаївщина вже тоді опинилася в гущі воєнний дій, тож дорога до рідного краю була закритою. Не вагаючись він долучився до львівської тероборони. Мама була не здивована рішенню сина стати добровольцем.
Він дуже хвилювався і дуже хотів теж приїхати, але я йому сказала, щоб почекав поки трохи покращиться ситуація, бо нас тоді сильно бомбили. Він казав, що не буде просто сидіти. Я йому казала, щоб почекав, бо ми не знали, що може бути з нами, адже у Баштанці тоді було дуже небезпечно. Тому, він пішов у воєнкомат і його записали. Подзвонив і сказав мені: «Мамо, я відстрілявся найкраще з усіх, — пригадує жінка.
Володимир був командиром стрілецького відділення 125-ї бригади тероборони сил «Захід» ЗСУ. Навички молодшого сержанта Сокуренка ще зі строкової служби як ніколи були потрібні Батьківщині, яку він разом з побратимами боронив на Донецькому напрямку. 27 червня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Торське, Володимир загинув під час ворожого обстрілу.
Його старший брат Вадим, ще у 2014 році пішов на фронт, нині працює у місцевому військоматі. Згадує, як особисто привіз додому звістку про смерть брата. Це був найважчий момент у його житті.
Був дзвінок з військової частини особисто мені. Це був жах. Потім поїхав з цим повідомленням до матері і так розповів їй, що брат загинув виконуючи бойове завдання в Донецькій області, в Лиманському районі. Підтримував матір, як міг, — згадує той день брат загиблого воїна Вадим.
«Брат загинув смертю воїна», — додав Вадим. Він прикрив побратимів врятувавши їм життя, але сам отримав смертельне поранення.
Зі слів побратимів, які були на той час з ним: він їм сказав сховатись, а сам він залишився у спостережному пункті і спостерігав за противником. В результаті чого стався обстріл і він загинув, — розповів деталі загибелі брата Вадим.
Побратими згадують Володимира, як надійного командира і друга, з яким навіть на передовій почували себе у безпеці. Після перемоги він хотів долучитися до відбудови рідної Баштанки. Його батько Сергій каже: у сина були «золоті руки», адже той був будівельником. До великої війни вони вдвох зробили генеральний ремонт у своєму під’їзді.
Особлива риса Володимира, розповідають близькі, це його набожність. Він був парафіянином місцевого храму Успіння Пресвятої Богородиці. Допомогав церкві, як власноруч, так і не шкодував гривні.
Його руки торкались у цьому храмі всього. У нас є дзвінниця перед храмом і він її шпаклював, фарбував. Всі висотні роботи, які потрібно було зробити для храму — все робив Володимир. Був вибух біля храму і повибивало вікна. І він з побратимами зібрали нам 13 тисяч гривень в якості пожертви для виготовлення нових вікон, — розповів Петро, настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці ПЦУ.
Родина пишається своїм героєм. Місцеві жителі кажуть, що війна забрала дорогу людину для всієї Баштанки. У Володимира залишилися донька Поліна. Його колишня дружина Тетяна зізнається — дівчинці було важко усвідомити втрату батька.
Він був дуже доброю людиною, всім допомогав. У пам’яті залишився усміхненим, завжди йшов на допомогу іншим, і то неважливо були чи друзі, або ж чужі люди. Батько він був дуже гарний, завжди підтримував морально і фінансово також. Він був надійною опорою. Незважаючи на те, що ми колишнє подружжя, однак це був надійний тато і мені він залишився надійним другом, — розповіла Тетяна.
Для вшанування пам’яті воїна сім’я подала петицію про присвоєння Володимиру Сокуренку посмертного звання «Герой України». Близькі просять всіх небайдужих підписатися, аби її міг розглянути Президент України. Родина Володимира вірить, що їх захисник гідний найвищої державної нагороди.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області може знайти:
- на офіційному сайті телеканалу «МАРТ»;
- у Telegram-каналі «МАРТ»;
- на YouTube-каналі ТРК «МАРТ»;
- також дивіться нас у прямому ефірі.
