Вони не залишили свій рідний край після російської окупації, а взялися за його відновлення. У селі Новопетрівка на Миколаївщині місцеві жителі власноруч відбудовують важливі об’єкти для села, а також намагаються врятувати його надбання.
Більше подробиць в сюжеті телеканалу «МАРТ».
Новопетрівка була окупована росіянами вже на початку повномасштабної війни і близько 9 місяців контролювалася їх армією. Окрім залякування і тиску, загарбники також перешкоджали людям виїхати з села, згадує місцева жителька Єлизавета.
Тут знаходилися орки, які жили, обирали собі будівлі, робили все, що вони хочуть, що їм заманеться. Окопувалися.
У листопаді 2022 Новопетрівку звільнили. За час окупації чимало сільських хатин і соціальних будівель були пошкоджені або розграбовані. Їх відновлення — це життєво необхідно для існування села.
Ми вирішили з мешканцями села відновити наші культурні пам’ятки такі як колодязь і бібліотеку. Також ми розуміємо, що зараз живемо в такий час тяжкий, тож нам треба Алея Слави.
«Велика криниця у центрі села — це місце сили», кажуть новопетрівці. В окупацію вона була єдиним джерелом чистої води, адже всі поставки до села були відрізані. Коли криниця стала занедбана місцеві вирішили дати їй нове життя.
Цей колодязь — це така культурна пам’ятка нашого села. Він слугує нам ще з давніх-давен, коли тільки Новопетрівка тут була. Тут був цей колодязь і він функціонував, тут найсолодша вода була. Ми плануємо тут, по-перше, відновити колодязь, щоб він був в дуже гарному стані, щоб наші очі могли любуватися ним. Плануємо зробити такий невеличкий мініпарк, колодязь, щоб були дерева, зелені насадження, квіти.
А напередодні новопетрівцям вдалося частково відновити постраждалу бібліотеку. Росіяни її грабували, нівечили та спустошили перед відходом.
Це був туалет, тому що тут вони навіть справляли свою нужду. Ми засвідчили, коли приходили прибирати, то так, ми це застали. Вони зробили з бібліотеки просто звалище. Вся українська література була розмародерена повністю. Там залишилося тільки декілька книжок українською мовою. Російська література лежала на полках без змін, а українська література, так, витирали ноги об неї, палили, — також розповіла Єлизавета.
Згуртувавшись місцеві навели лад, відремонтували кілька кімнат і встановили нові меблі. Тепер тут культурний та освітній хаб задля дозвілля дітей і дорослих.
Зараз сюди приходить дуже велика кількість людей, які тут можуть поспілкуватися, заповнити якусь заяву, відксерити щось. І це не тільки морально, це якась підтримка тут. Ми на цьому не зупиняємося, ми хочемо продовжувати працювати, бо є ще маленькі дітки і для них ігрова кімната була б дуже доречною, — висловилась жителька села Новопетрівка Леся.
Та в найближчих планах небайдужих селян це зведенням Алеї Слави у пам’ять полеглим на війні новопетрівцям. Цієї справою опікується місцева вчителька Валентина Степанівна. Вже навесні вона хоче втілити цей задум у життя.
Ідея виникнення алеї почалась після деокупації, коли вперше в Україні заговорили про Алею Слави і Алею Пам’яті. Тому що в період, коли ми були в окупації, загинув хлопчина перший в селі. І це був учень, якого я вчила. Безпосередньо тепер ми вже почали втілювати свій план у дійсність. Алея буде розташована у нас тут, в нас є викладена мапа України. І попереду дерев у нас будуть стояти портрети хлопців.
Прибиранням та благоустроєм території люди займаються самотужки. З матеріалами допомагає місцева влада і підприємці. Як каже Валентина Степанівна, всі об’єднані однією метою — віддати шану тим, хто пожертвував собою заради України.
Це і для нашої історії, це важливо для нашої громади, для нашого села, тому що це наша пам’ять. І наші діти, онуки повинні це знати і пам’ятати.
Роботи по відновленню села ще чимало. Водночас місцеві хочуть працювати над цим. Однак для втілення їх ідей потрібен час і кошти. Тому жителі Новопетрівки кажуть, що будуть раді будь-якій небайдужій допомозі. Бо ж їх головна мета — це повернути повноцінне життя у рідний край.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
