Таврійський розпис — це унікальна спадщина Миколаївщини, яку нині активно вивчають і популяризують науковці та митці. Щоб глибше осмислити його витоки та значення, у Миколаєві провели круглий стіл, присвячений «таврійці».
Більше подробиць в сюжеті телеканалу «МАРТ».
Ще донедавна про цей вид народного розпису знали хіба що мистецтвознавці Миколаївщини. А вже сьогодні Таврійський орнамент дедалі впевненіше входить у масову культуру та поступово перетворюється на бренд нашого краю. Його використовують у дизайні одягу, інтер’єрів, сувенірів, а сам стиль стає впізнаваним далеко за межами регіону.
Ми вже звикли говорити, що це бренд і так далі. І дійсно у нас тут від таврійського розпису створено велику кількість дуже класних інновацій в культурній, в історичній сфері і так далі. Але, звичайно, особисто для мене це про цінності, про мою ідентичність, про ідентичність людей, з якими я співпрацюю, з якими разом розвиваю, популяризую «таврійку». Чому вона прийшла до нас і чому ми почали так активно нею займатися — бо вона з нами в одному ціннісному полі. Дійсно, багато людей відгукнулося серцями, душею на таврійський розпис, бо вони побачили ті сенси, які закладені в ньому. І це не може залишати байдужим, — висловилась учасниця круглого столу Руслана Сікаленко.
Щоб підтримати цю тенденцію та поглибити розуміння витоків унікального розпису, у Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці провели круглий стіл під назвою «Орнаментика таврійського розпису: джерела, наукове підґрунтя та можливості розвитку традиції».
Дуже приємно, що саме бібліотека стала тим майданчиком, який об’єднав і науковців, і освітян, і митців, які досліджують цю тему. Ми зазвичай знаємо про Петриківський розпис, про Пушнянський, а Таврійський — це відносно новий напрямок, який відкрила пані Євгенія Бондаренко. І дуже приємно, що саме цій темі ми сьогодні присвітили цю зустріч, оскільки вже є певні напрацювання, — сказала Вікторія Агаркова, директорка бібліотеки.
Таврійський розпис — це поезія Півдня в кольорах і лініях. Його орнаменти, здебільшого хвилі, птахи, риби і дерева, відображають тісний зв’язок із морем і степом. У цьому і є його особливість, розповідає майстриня таврійського розпису Любов Паранюк.
От він передає красу, свіжість, легкість. Все, що пов’язано з Чорним морем, з хвильками, з рибками, з тим, як жили люди, як любили цю природу. Вони зображали те, що було для них найбільш цінне, найбільш дороге, те, що вони любили. Там дуже багато закладено символіки, яка має оберегове значення.
Палітра розпису стримана, але виразна: сині відтінки на білому чи блідо-блакитному тлі, яке місцеві називали «сивим туманом». Майстри використовували доступні матеріали, наприклад, вапно, крейду, сажу та глину. Сьогодні таврійський орнамент — це глибокий відгомін нашої історії, що саме тепер особливо чутливо відлунює в серці кожного українця.
Моя тема буде стосуватися феномену таврійського розпису під час війни. У мене буде досить емоційний виступ. Він точно не про методологію. Він про те, чому таврійський розпис називають душею Миколаївщини. Тому у мене буде історія кохання, яку я буду розглядати на основі картини Анастасії Бондаренко. Це наша перлинка, дуже талановита. І вона, коли створювала цю роботу, вона вклала дуже багато сенсів. Вона дружина військовополоненого. І феномен «таврійки» саме про те, що вона розкрила свої цінності, свою красу саме під час війни, — розповіла Руслана Сікаленко.
Тож сьогодні, коли росія намагається знищити нашу ідентичність, ми, навпаки, відроджуємо її. Саме таврійський розпис може розповісти нам про те, ким ми є і ким були наші пращури.
Я, особисто, як художник маю деякі плани. Одна з мрій — щоб у нас «таврійка» була на кераміці, щоб ми мали керамічну продукцію з високотемпературним випалом. Це кераміка, яка може пережити тисячоліття, — додала Любов Паранюк.
У такий спосіб майстриня прагне зберегти унікальне творче надбання жителів півдня України. Адже це — не лише про красу і естетику. Таврійський розпис сьогодні — це про такі рідні кольори моря, яке залишається нашим попри присутність там ворожих кораблів. Про нескінченність життя під час смертельної небезпеки. І про віру у те, що на Батьківщині «Таврійки» — Кінбурні вже незабаром знову замайорить синьо-жовтий стяг.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
