Олена Лука з дитинства мріяла стати військовою журналісткою. Вона любила життя, вміла бачити світло навіть у темряві.
5 березня 2024 року, коли їй було лише 18 років, і вона прийшла до Заводського військомату з непохитним бажанням служити, – розповідає начальниця групи комунікацій Миколаївського обласного ТЦК та СП Наталія Адвент.
У складі 110-ї окремої механізованої бригади «Хортиця» вона обрала не кар’єру, а боротьбу. Не розголос, а дію.
Олена мріяла про перемогу: як вона буде виглядати, як Президент об’явить цю новину. В неї була ціла історія. Вона вірила, що перемога настане.
Її вибір – бронежилет замість камери – був усвідомленим. Вона вірила: ця боротьба – за майбутнє, в якому не стріляють.
З такими, як Олена, ми не маємо права не вистояти. Її ім’я тепер буде навічно в історії нашої України. Якщо згадати грецьку міфологію, ім’я Олена означає “сонячне світло”. І саме сонячним світлом вона пішла янголом на щиті. Саме тому ми зобов’язані пам’ятати, не здаватися, йти до нашої мрії. Її мама, Вікторія Вікторівна, виростила справжню доньку та патріотку України, людину, яка до останнього подиху залишалася вірною народу.
Її юність перервала війна. Але її вибір – це сила. Олена Лука – донька. Сестра. Подруга. Захисниця. Ім’я, яке назавжди з нами.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
