У селі Білозірка, що на Миколаївщині відкрили унікальну залу пам’яті, де вшановано сотні українських воїнів, загиблих у боротьбі за свободу. Під кожним портретом — QR-код з історією героя.
Більше подробиць в сюжеті телеканалу «МАРТ».
В одну секунду загинули два герої: син Юрій Нерубайський та Юрій Порущенко, мій сват.
Людмила Нерубайська згадує, як в одну мить втратила на війні двох рідних людей. Її син Юрій народився в селі Стебне, що на Черкащині. Хлопець був чемпіоном району з футболу, закінчив Черкаську пожежну академію та став чемпіоном із пожежно-прикладного мистецтва.
Юра з родини козаків. Тут у вас є в області село Нерубайське. Це потомки. Юра чистокровний українець та чистокровний козак. Я ним дуже пишаюсь. Юра був чесний і справедливий, страшно не любив брехунів. Він казав: «Мамо, якщо ми не підемо захищати Україну, то хто?
Єдиною розрадою для Людмили залишився внук Єгорчик — син загиблого воїна. У іншій сім’ї Мірошниченків своя історія. Їхній син служив у миколаївській 79-й десантно-штурмовій бригаді. Данило Мірошниченко займався боксом, захоплювався машинами і з 12 років вже працював, розповідають його батьки. На війні його життя обірвала ворожа ракета.
Він навіть коли війна почалась, вони збирали з хлопцями гроші на їжу, як збирали ці волонтери і казали: «Підемо до Бога, за все будемо відповідати перед Богом». Це чесна та порядна людина. І казав про те, що Бог дав, то він має пройти цей шлях. Так він такий по життю був, — розповів Олексій Мірошниченко, батько загиблого військовослужбовця.
Пам’ять про цих героїв живе не лише у серцях їхніх близьких, а й у спеціальному просторі, створеному для шани їхнього подвигу. У селі Білозірка, що на Миколаївщині, відкрилася зала пам’яті, де представлені портрети захисників, які воювали за Миколаївщину та Україну.
Наш проєкт «Зала пам’яті та шани воїнам-визволителям Миколаївщини» був створений за ініціативи мене і моєї колеги Євгенії Дрижук — директорки Білозірського будинку культури. Брали участь і допомагали родини загиблих, побратими, а також громада та небайдужі жителі села, — зазначила Ірина Лобанова, співзасновниця «Зала пам’яті та шани».
Під портретами встановлено QR-код, за яким можна дізнатися історію життя кожного героя, пояснює Ірина Лобанова.
В нашій залі пам’яті зібрано та представлено 307 портретів воїнів з більше ніж 20 різних військових підрозділів. Серед них: односельці — 10, які загинули в російсько-українській війні, починаючи з АТО і до повномасштабного вторгнення. Окрім наших односельців вшановано 290 загиблих військовослужбовців різних підрозділів, які загинули на території Миколаївської області у 2022 році при обороні Миколаївщини.
Сьогодні надзвичайно важливо створювати більше просторів, де зберігаються й звучать історії наших захисників. Їх багато — різних, глибоких, болючих. Кожна — неповторна, як і людина, яка її прожила. Такі місця — не просто данина пам’яті, а нагадування про ціну нашого спокійного сьогодення.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
