На сцені Миколаївського художнього драматичного театру відбулася прем’єра вистави «Кохання в саду» за п’єсою Федеріко Гарсіа Лорки. Це історія про кохання, яке зіштовхується з нерівністю, долею та часом.
Більше подробиць в сюжеті телеканалу «МАРТ».
Іспанські інтриги на сцені Миколаївського драматичного театру. 28 березня тут відбулася прем’єра вистави «Кохання в саду» за п’єсою Федеріко Гарсіа Лорки. Постановку представив заслужений діяч мистецтв України Євген Курман.
Ми маємо справу з текстом, який був як задум. Це коротенька п’єса, яка так називається, хитромудро, «Як кохався дон Перлімплін з Белісою в саду». І це лише начерк, бо він там у своїх листах пише, що він планує зробити потім велику масштабну трагедію з цього твору. Він цього не зробив. Але нам здається, що ось цими своїми роздумами ми спробували цей задум, його мрію якось втілити, — наголосив Євген Курман.
Вистава досліджує тему нерівного кохання та неможливості щастя між людьми з великою різницею у віці. У постановці поєдналися пристрасть і страждання, комічне й трагічне, наївні надії та рішучі вчинки. Оригінальні декорації до неї створив львівський художник Борис Фірцак. Він зізнається, що велика війна вплинула на багато його робіт і на цю також.
Зараз ми доводили вже до кінця деякі деталі декорації. І щось мені так смутно згадалося, де я це все робив. Я згадав початок війни, ми так само плели сітки у квартирах, і тут ви побачите елементи, але правда в іншому вигляді. Це якби сучасна вертикальна зелена стіна, модна і все таке. Але все одно не втекти від цього і ми живемо в цьому.
Постановку доповнили яскраві хореографічні номери. Їх створювала Олена Лисенко. Вона спробувала поєднати театральну пластику з іспанською хореографією.
Є декілька напрямків, в яких я працювала. Десь ми використовували театральну хореографію, десь я використовувала професійні хореографічні прийоми. Те, що танцюють в європейських театрах танцю, в європейських хореографічних колективах.
Також до 81-ї річниці визволення Миколаївщини від німецько-нацистських загарбників у театрі презентували нові експонати інтерактивного музею. Вітрина містить приватну переписку працівників театру часів Другої світової. Серед іншого — лист режисера Юрія Соколова про влучання бомб у будівлю театру під час обстрілу Миколаєва у 1941 році.
Верше в історії ми отримали інформацію, коли ж таки був прильот. Тому що хто вивчав цю ситуацію, ті знають. Є свідчення, що хтось писав у 1941 році з місцевих, хтось писав і більшість таких свідчень, що в 44-му році горів увесь центр нашого міста, горів театр. Але от саме про прильот ми інформацію ніде не знаходили. Вперше, читаємо в листі, все розбірливо, все зрозуміло, сльози на очах, — розповіла керівниця літературно-драматургічної частини Марина Васильєва.
Експозицію названо «Вистояли тоді — вистоїмо тепер!». Вона представлена для перегляду всім відвідувачам театру.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
