12 квітня 2022 року російські війська знищили дніпровський водогін, з якого Миколаїв отримував питну воду. З тих пір люди змушені набирати її в спеціальних точках роздачі, оскільки в кранах наразі присутня лише придатна для побутових потреб вода. На «Миколаївводоканалі» розповіли журналістам, як змінилися їхні трудові будні з того часу.
Більше подробиць в сюжеті телеканалу «МАРТ».
12 квітня 2022 року – день, коли російські окупанти позбавили Миколаїв питної води, підірвавши ділянку водогону з Дніпра. Ця подія кардинально змінила життя міста-героя.
Ворог, не маючи успіхів, розуміючи, що Миколаїв стоїть – винайшов, як я кажу, новий вид зброї і залишив півмільйонне місто без води. Коли ми змогли все ж виїхати на ремонт водогону, то впевнилися, що це було зроблено навмисне, – зазначив генеральний директор МКП «Миколаївводоканал».
Відремонтувати водогін змоги не було, згадує Борис Дуденко. Важкі часи потребували важких рішень – одним з таких стала подача до мереж міста води з Бузького лиману.
Це ситуація, яка врятувала місто. По перше, це користування каналізацією. Якби ми цього не зробили, то маючи такий жаркий клімат, це могло би призвести до дуже серйозних наслідків. Це врятувало місто, – сказав він.
Однак вода, яку вимушено подали до мереж, прискорила їх руйнування. Начальник дільниці водопостачання Інгульського району Сергій Безушко каже –це додало роботи аварійним бригадам.
Більше витоків стало, більше замінюємо ділянки. Труби іржаві, побиті корозією – доводиться міняти великі ділянки. На цій адресі, наприклад, ми поміняли більше 80м труби на поліетиленову. У нас в основному аварійні роботи. поставимо ремонтний хомут і відновлюємо водопостачання.Буває, хлопці лишаються на ніч. Потім їх міняє інша бригада. Іноді бувало, що бригади працювали дві доби безперервно, – розповів начальник дільниці водопостачання Інгульського району Сергій Безушко.
Не лише руйнування мереж зробило трудові будні слюсарів «Водоканалу» складними. Ризик потрапити під удар окупантів завжди супроводжував ремонтні бригади.
Цей день згадує слюсар Ян Смирнов. Тоді ворожа ракета С-300 вдарила поряд з місцем роботи його бригади.
Пару человек там, конечно, пострадало. машина пострадала – окна повылетали. Водитель пострадал. Физически не очень, страшновато. Когда асфальт сверху летит на голову – хорошо себя не почувствуешь. Пару человек было в колодце, остальные по укрытиям – кто куда попрятался, – поділився він.
Попри постійну небезпеку, фахівці «Водоканалу» навіть не думали покинути роботу.
Говорити про точні строки повернення в крани миколаївців питної води ще зарано, каже Борис Дуденко. Однак, орієнтовно це може статися в 2025 році
Робота була дуже об’ємна. На сьогодні ми маємо декілька варіантів. По них вже прийнята позиція на рівні Кабінету міністрів. Зараз я не буду озвучувати, що це за рішення. Ми бачимо, що ворог підступний. Ворог діє так, щоб не дати Миколаєву та Україні жити і перемогти в цій війні, – додав Борис Дуденко.
Завдяки підтримці колег з інших комунальних підприємств містяни забезпечені точками видачі питної води. А «Миколаївводоканал» і надалі докладатиме всіх необхідних зусиль, щоб з центрального водогону.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
