Як розвивається Миколаїв під час війни і що відбувається з його ключовими об’єктами. Про це під час прямого етеру розповів головний архітектор міста Євген Поляков. Однією з центральних тем стала доля Будинку офіцерів флоту — пам’ятки національного значення, яка вже довгий час перебуває у занедбаному стані, але водночас відіграла важливу роль під час повномасштабної війни.
З 22-го року це місце стало місцем збору цивільних людей, які чинили опір збройній агресії російської федерації, місцем, яке об’єднало волонтерський рух, людей, яким була потрібна допомога, які хотіли зупинити ворога і не дати йому прийти в місто Миколаїв. У 22-му році це вдалося, і за період повномасштабної війни з 22-го року у Будинку офіцерів флоту допомогу отримали більше ніж 250 000 населення, — розповів Євген Поляков.
За словами головного архітектора, будівлю активно використовують і в культурних цілях: там проходять вистави, концерти та літературні читання. У 2025 році відбувся міжнародний архітектурний конкурс на її відновлення, перемогу в якому здобув колектив під керівництвом Сергія Ільченка. До процесу вже долучилися реставратори, які досліджують автентичні матеріали споруди для її коректного відновлення.
Приїхали вони до нас, щоб віднайти первісні оздоблювальні матеріали в інтер’єрі та екстер’єрі будівлі. Взяли відповідні зразки і зараз будемо працювати у лабораторії, з’ясовувати, яким насправді був Будинок офіцерів флоту — чи був він червоний, чи був він білий. Якщо коротко, цю інформацію я викладав у себе на сторінці, де, скажімо так, відкриття вже було зроблено під час фізичного ознайомлення і дослідження того, що ми побачили.
Окремо Євген Поляков зупинився на демонтажі незаконних тимчасових споруд. За його словами, у 2025 році місто змінило підхід: рішення ухвалює виконком кожні два місяці, вони є публічними, а сам процес став прозорим.
Ми реагуємо на звернення в контакт-центрі, на письмові звернення, на звернення від правоохоронних органів. Це пришвидшило роботу, тому що зараз це відбувається таким чином, що це просто швидше в чотири рази, ніж було до цього. І це показують ті цифри і ті показники, яких вдалося досягти в минулому році майже за пів року роботи. Тобто це збільшення кількості демонтажів за одне півріччя — стільки, скільки до цього демонтували за чотири роки.
Від початку року в Миколаєві вже демонтували близько 35 тимчасових споруд. Насамперед прибирають об’єкти на зупинках, пішохідних переходах і в місцях, де вони створюють небезпеку або заважають міському простору.
Чим ми не гірше в цій роботі, ніж місто Львів, а подекуди й краще, тому що їхній показник — 95. Це тимчасові споруди, металеві гаражі, а місто Миколаїв — це пів року роботи за новими правилами і 77 тимчасових споруд демонтовано. Із них, окрім цього, у нас також демонтовано 41 металевий гараж і 21 паркувальний бар’єр.
Серед інших важливих напрямів роботи — створення меморіального простору, присвяченого військовополоненим і зниклим безвісти.
До 2022-го року місто Миколаїв мало більшу кількість військових формувань, ніж інші території України. Вони виконували бойові завдання на Донецькому напрямку та на інших напрямках. І це люди, які у перші дні повномасштабної війни 2022-го року потрапили в полон. Тижні, місяці, роки вони перебувають у полоні. Їхні рідні чекають. Це велика втрата, велика трагедія їхніх сімей. І тут головне, щоб ці люди не залишалися один на один зі своїми проблемами.
Йдеться про окрему локацію в місті, яку розробляють у тісній співпраці з родинами військових і самими військовими.
Місцем було обрано бульвар по вулиці Садовій, від вулиці Спаської до Манганарівського скверу, з можливим розширенням цієї території і створенням там постійного місця пам’яті. Ми працюємо над цим, починаючи з нового року. Кожні два тижні ми збираємося і проговорюємо, яким має бути це місце.
Євген Поляков підкреслив, що це не формальна робота — рішення напрацьовують разом із тими, кого простір безпосередньо стосується. Також архітектор торкнувся теми декомунізації та деколонізації міського простору: процес триває поступово через обмежені ресурси, але всі рішення ухвалюють у межах закону.
Тому ті об’єкти, які є можливість прибрати силами підприємств без витрат бюджетних коштів на тендерах і на всьому іншому, демонтуються. А ті об’єкти, які фізично потребують значних видатків, наразі і залишаються, тому що є обмеженість бюджету на проведення таких робіт. Але рішення ухвалюється: рішення ухвалюється Міністерством культури, рішення ухвалюється Інститутом національної пам’яті — що підлягає цим процесам, а що ні.
Паралельно місто працює над посиленням української ідентичності — через мурали, соціальні кампанії, вшанування загиблих військових і повернення імен видатних миколаївців у публічний простір.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:




