4 червня в Україні щороку вшановують пам’ять дітей, чиї життя обірвалися через збройну агресію російської федерації проти України. Цей пам’ятний день був запроваджений постановою Верховної Ради у 2021 році. За даними Офісу Генерального прокурору станом на 25 травня 2026 року від рук російських загарбників загинуло 705 дітей та 2 527 дітей дістали поранення різного ступеня тяжкості. З цієї нагоди в центрі Миколаєва зібралися нейбайдужі містяни, щоб котре нагади про пам’ять наймолодших.
Цей день важкий не лише для сімей, які втратили свою дитину, а й для кожного українця. Тому що коли гинуть діти, гине майбутнє нашої країни. Навіть якщо вони отримують поранення і зараз перебувають у лікарнях, це означає, що їхнє життя вже змінилося, і частина можливостей, які вони мали раніше, може бути втрачена. Якщо ж дитина втратила когось із батьків, вона назавжди нестиме цей біль у своєму серці, — наголосилв учасниця акції Марія.
Марія додає, що у свої 12 років не зі слів знає, що таке війна. За її словами навіть попри щоденні обстріли українці продовжують навчатися, розвиватися та рухатися вперед.
Коли все це почалося, для мене це був шок. Я взагалі не розуміла, що відбувається. Коли ми поїхали в евакуацію, моя психіка була дуже травмована. Я всього боялася. Наприклад, якщо поруч гучно проїжджала машина, у мене одразу починалася паніка. Згодом мені вдалося поступово впоратися з цим і навчитися сприймати такі ситуації трохи спокійніше, — поділилася Марія.
Учасниця акції Тетяна ділиться, що такі пам’ятні дні мають великий сенс, адже вони допомагають зберегти пам’ять та пронести її крізь роки. Жінка каже, що наша країна втратила найдорожче — дітей, які лише починали пізнавати світ, які не встигли здійснити свої мрії, промовити перші слова та зробити перші кроки.
Сьогодні для нас важкий день, тому що, на жаль, зараз часто гинуть маленькі діти, які ще не встигли пізнати життя. Дуже прикро, що таке відбувається в нашій країні. Ми повинні пам’ятати про те, що сталося, і не забувати про трагедії, які переживають українські родини. Загибель дітей — це не можна пробачити, — зазначила Тетяна.
Не менше вражає кількість українських дітей, депортованих російськими окупантами. За даними Національного інформаційного бюро наразі таких дітей 19 546. Кожна така цифра — це зруйноване дитинство, нездійснені мрії та непоправна втрата для родин, громад і всієї України. Війна забрала у тисяч дітей право на безпечне життя, навчання, спілкування з рідними та мирне майбутнє. Ми схиляємо голови перед кожною невинною жертвою, чиє життя несправедливо й жорстоко обірвала війна. Біль цих втрат не вщухне ніколи, а пам’ять житиме вічно в наших серцях.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
