Їхні перші місяці життя минули не поруч із мамою, а поруч із людьми. Коли рись Марися та пума Аміна залишилися без материнської опіки, про них почала піклуватися співробітниця Миколаївського зоопарку Тетяна Сінджоян. Жінка каже: тоді для двох диких кішок довелося стати справжньою мамою.
Так вийшло, що минулого літа першою у нас відмовилася мама рисі від свого немовля. Вона його годувала два тижні, а потім ми помітили, що дитинча худне, маленька. Ми її забрали для огляду та зрозуміли, що мама її не годує, тому довелося її вигодовувати штучно. 16 серпня у нас передчасні були пологи у нашої пуми, яка з першого дня не годувала своє дитинча. Тому було вирішено також її забрати додому і годувати, — розповіла заступниця завідувачки відділу хижих тварин Тетяна Сінджоян.
Старшу — рись Марисю, близько двох тижнів вигодовувала ветлікарка зоопарку. Після цього кішка потрапила під опіку Тетяни. А от пума Аміна з перших днів життя перебувала на штучному вигодовуванні у співробітниці зоопарку.
За пумою догляд був удвічі складніший, адже вона була зовсім маленькою. Марися вже була трохи старше й поступово починала їсти м’ясо, а от перший тиждень для Аміни був найважчим — тоді ще було незрозуміло, чи вдасться їй вижити. Втім, завдяки постійному догляду все вдалося, і тепер у нас є так дві красуні, — поділилася працівниця зоопарку.
Родина Тетяни та їхній домашній кіт швидко прийняли нових мешканців. Щоб замінити малюкам матір, жінка кожні дві години, навіть у глибокій ночі, стимулювала та годувала їх.
У мене вдома кіт, який Марисю взагалі приучив до лотка. Він її з першого дня прийняв як свою дитину, як кошеня. Він її вилизував та грався. Я була з ними в декреті, скажімо так. Сиділа 5 днів вдома, 2 дні була на роботі. Ну а як вони підросли, вже ми частіше почали їздити на роботу. Возила їх своїм транспортом, своєю машиною, — розповіла Тетяна Сінджоян.
Аміна та Марися швидко звикли до нового ритму життя. Пума їхала в машині позаду, рись полюбляла — попереду. Так вони провели перші чотири місяці життя поруч із людиною, яка їх врятувала. Сьогодні обидві дикі кішки вже живуть у зоопарку, але й досі щодня виходять на прогулянки разом із Тетяною.
Коли в мене вихідні, мені кажуть, що вони дуже сумують — нявчать і кличуть. Це помітно навіть тоді, коли я лише підходжу: щойно чують мій голос, одразу починають реагувати. Кожна по-своєму нявчить і кличе до себе. Коли заходжу до них, вони обіймаються, цілуються. Марися одразу стрибає на спину, а Аміні просто потрібно побути поруч і пообійматися. Коли я працюю щодня, вони вже трохи спокійніші, а от після вихідних доводиться витримувати справжній прояв їхніх «котячих ніжностей».
Тетяна каже: пума Аміна більш активна та непосидюча — їй постійно хочеться бігати й досліджувати все навколо. А от рись Марися спокійніша та все одно енергійна. Попри те, що це дикі тварини, вони досі впізнають голос людини, яка виростила їх із перших днів життя. І, здається, кожна така прогулянка для них — не просто звичка, а зустріч із рідною людиною.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
