Вежі Шухова цими днями виповнилось 114 років. На початку минулого століття вона стала першою в світі водонапірною баштою, використаною в системі водопостачання міста. Зараз – це пам’ятка історії та культури місцевого значення.
Про це повідомляє кореспондент телекомпанії “МАРТ”.
Висота вежі 25,6 метри, на верхівці бак – його діаметр 32 метри. Обсяг резервуара башти становив 50 тисяч відер (саме відрами, а не кубічними метрами, тоді вимірювали розхід води і на це був розрахований лічильник встановлений під вежею).
Башта унікальна, це 1907 рік. Будівництво розпочали в 1906-му, в жовтні місяці, в січні 1907-го будівництво було завершено. 15 березня 1907-го року башта почала працювати на міську мережу. До вежі підводилась вода від колодязів міського водогону. У нас є вулиця Водопровідна, уздовж цієї вулиці розташовувались колодязі, з яких викачували воду і подавали сюди – на башту. Далі від башти вода подавалась вже по всьому місту”, – розповів краєзнавець Андрій Шинкаренко.
До цього у місцевий водопровід воду закачували за допомогою парових насосів, але вони не порались зі своєю задачею. Тому у 1904-му році виникла ідея побудувати в Миколаєві водонапірну вежу. Спочатку розглядали варіанти кам’яної або цегляної наземної вежі-резервуару. Але пізніше у членів водопровідної комісії виникла ідея про будівництво металевої башти, яка б виконувала функції не зрівняльної, а водонапірної. Андрій Шинкаренко в якості краєзнавця не раз вивчав вежу Шухова, працював з історичними матеріалами і досліджував об’єкт безпосередньо на місці.
Цікаво дуже, що під баштою є підземна галерея, її виклали з каміння. В цій підземній галереї розташовуються заглушки різні, трубопроводи, які йдуть від колодязів і там же розташований величезний водомірний лічильник, який рахував розхід води на все місто”, – каже краєзнавець.
Однак, вже сьогодні стало відомо, що старий лічильник демонтували і передали до музею “Водоканалу”. Сама ж вежа пережила атаку німецьких окупантів в роки Другої Світової війни. Її підірвали, однак конструкція лишилась майже неушкодженою. Башта впала на сусідню вулицю і пролежала там весь час окупації. Її підняли після звільнення Миколаєва і заварили бак, який отримав незначні пошкодження під час падіння. У 1946-му році башта продовжила працювати і забезпечувати місто водою. І справлялась із цим завданням аж до 1958-го року.
“Після цього побудували насосну станцію із сучасними насосами і башту вивели з експлуатації. Зараз вона як історична пам’ятка, насолоджуємось її виглядом. Її архітектура виявилась дешевою і надзвичайно надійною. Так спроектував конструктор”, – каже начальник насосних станцій водопроводу МКП “Миколаївводоканал” Тимофій Прокопенко.
Металева міні-копія вежі знаходиться в дитячому містечку «Казка». Її 3D модель також знайшла своє місце в одній з експозицій краєзнавчого музею «Старофлотські казарми». Вона має назву «Місто в мініатюрі». Колекцію подарував музею Андрій Шинкаренко. З моменту відкриття експозиції башта в колекції була пофарбована в сірий колір. Минулого року альпіністи-маляри в такий самий колір пофарбували і саму вежу Шухова.
