Розвивати толерантність, звертати увагу на проблеми людей з інвалідністю — це шлях сучасного демократичного суспільства. Саме на цьому наголосили гості чергової зустрічі на медіамайданчику обласної військової адмінстрації. Директорка відповідного департаменту ОВА Оксана Єльчієва та очільниця профільної обласної громадської організації Ольга Степаненко підкреслили, що робота зі створення доступу до різноманітних послуг осіб з інвалідністю, маломобільних громадян і людей старшого віку на Миколаївщині ведеться повсякчас, а не тільки в межах національного тижня безбар’єрності.
Це фізична безбар’єрність, інформаційна, цифрова, суспільна, громадянська, освітня, економічна безбар’єрність — заходи, спрямовані на покращення ситуації щодо створення безперешкодного доступу до різних послуг і сфер суспільного життя, — наголосила директорка департаменту соціального захисту населення Миколаївської ОВА Оксана Єльчієва.
Увага громадськості вже давно прикута до питання інклюзії. І не лише в тиждень безбар’єрності ми говоримо про особливості життєдіяльності осіб з інвалідністю. Досить багато сьогодні є проєктної діяльності різних благодійних фондів і громадських організацій, які покликані насамперед на соціальну адаптацію, адже для людей з інвалідністю це першочергова потреба — створення безперешкодного доступу і формування умов для їхньої стабільної життєдіяльності, — повідомила голова Миколаївської обласної організації осіб з інвалідністю Ольга Степаненко.
Оксана Єльчієва докладно зупинилася на окремих напрацюваннях, які реалізовані в громадах Миколаївщини. Зокрема, говорячи про фізичну безбарєрність навели приклади, як з міста Миколаєва, так і з районів області.
Сьогодні досить активно створюються маршрути безбар’єрності. Один із таких маршрутів, до речі, реалізовано у Вознесенську та Новій Одесі, де спільно з громадськими організаціями та людьми з інвалідністю була проведена робота щодо формування безбар’єрного простору. Також важливим є відповідний транспорт, який, наприклад, придбається в місті Миколаєві за підтримки донорів — зокрема низькопідлоговий. Окремо функціонують служби перевезення для маломобільних груп населення. Сьогодні на території області працює 13 таких служб, завдяки яким люди, що потребують соціального таксі, можуть дістатися до місця надання відповідних послуг.
Окремо учасники заходу наголосили на увазі до родин, які виховують діток з інвалідністю. Мета — добитися максимальної соціалізації останніх від раннього віку і до наступного працевлаштування після досягнення повноліття.
Починається все з раннього втручання. У Миколаєві досить активно працює команда раннього втручання, і така послуга наразі впроваджується не лише в місті, а й загалом по області. Це послуга, яка забезпечує підтримку для дітей від нуля до чотирьох років. Далі включається комплексна послуга догляду за дітьми з інвалідністю. Також нам допомагає Миколаївське обласне відділення Товариства Червоного Хреста. Наступний етап — асистент дитини, який допомагає дітям навчатися безпосередньо в школах. Сьогодні існує як асистент вчителя, який працює в закладах освіти, так і асистент дитини, що надається в межах соціальних послуг і допомагає дітям активно брати участь в освітньому процесі, — зазначила Оксана Єльчієва.
Далі в цей процес включаються Миколаївські університети, служби зайнятості та різноманітні громадські організації, задіяні до надання освітніх послуг. На ролі громадського сектору, як ефективного комунікатора між владою та широким загалом спікери наголосили окремо. Як і на підтримці міжнародних організацій, як то УВКБ, МОМ, ЮНІСЕФ, ПРООН, уряд Данії та їхніх імплементуючих партнерів — Щедрика, Рокади, Карітаса, 10-го квітня, обласного відділення Червоного хреста. Говорили також і про формування у суспільстві толерантності до людей з інвалідністю, маломобільних громадян і людей старшого віку.
Комунікація і спілкування — це насамперед діалог, у якому ми спочатку звертаємо увагу на людину та її толерантне ставлення, а вже потім — на певні особливості чи вади. Саме тому ми починаємо використовувати і говорити лексично коректно: «людина з інвалідністю», «людина з порушенням слуху», «людина з порушенням зору». Це звучить більш толерантно і культурно, ніж «сліпий», «глухий» чи інші подібні формулювання, — повідомила Ольга Степаненко.
У будь-якому випадку при наданні послуг і в процесі спілкування ми маємо пам’ятати, що людина повинна бути в центрі. Ми маємо формувати людиноцентричний підхід і розуміти, що перш за все потрібно допомогти людині та почути її запит, щоб надати підтримку саме у тому форматі, в якому вона її потребує, — наголосила Оксана Єльчієва.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
