Двадцять років поруч із людьми. Миколаївський міський територіальний центр соціального обслуговування продовжує свою важливу роботу та разом із департаментом соціального захисту міста відзначає ювілей — два десятиліття щоденної підтримки для тисяч миколаївців. Сьогодні центр — це мережа послуг у чотирьох районах міста для людей похилого віку, осіб з інвалідністю, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб та родин у складних життєвих обставинах.
Це наша найбільш потужна соціальна установа, тому що, по-перше, вона надає соціальні послуги мешканцям міста, починаючи від народження і до кінця життя, адже соціальні послуги надаються як дітям, так і людям поважного віку. Ця комунальна установа надає найбільшу кількість соціальних послуг і працює з найбільшою кількістю громадських організацій. Вона має розгалужену структуру, а її підрозділи розташовані в усіх чотирьох районах нашого міста, — розповів директор департаменту праці та соцзахисту Миколаєва Сергій Василенко.
Із травня 2018 року міський територіальний центр соціального обслуговування очолює Сергій Бондаренко — заслужений працівник соціальної сфери. З 2006 по 2018 роки він працював директором департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради. Каже: за роки роботи центр постійно розширював перелік послуг, аби допомога була максимально доступною для людей.
Починали ми всього з чотирьох послуг. Сьогодні вже надаємо 10 базових послуг. І наше завдання — покращувати якість надання послуг та збільшувати їхню кількість. У нас комплексний підхід до вирішення різних питань, з якими звертаються люди. Якщо людина приходить з одним запитом, ми одразу надаємо їй можливість отримати й інші послуги, яких вона потребує, — зазначив Сергій Бондаренко.
Соціальна допомога вдома, консультування, супровід сімей із дітьми, переклад жестовою мовою, університет третього віку, соціальна пральня, перукарня та пункт прокату засобів реабілітації. Такі та інші послуги працюють у кожному з чотирьох районів міста.
На сьогодні міський територіальний центр за останні два роки став переможцем 11 грантових проєктів. У нас відкрилися чотири простори соціальної адаптації, дві швейні майстерні в Центральному та Заводському районах. Крім того, облаштовані соціальні гардероби, відкрито фізкультурно-оздоровчий простір активного дозвілля, кабінет кінезотерапії та ще багато локацій, які сьогодні є дуже відвідуваними й затребуваними серед наших бенефіціарів, — розповіла завідувачка відділення організації надання адресної допомоги Світлана Гайдар.
Мешканець Варварівки Ігор Іванович — один із тих, хто отримав тут допоміжний засіб реабілітації напрокат. Чоловік каже: така підтримка значно полегшує повсякденне життя.
Це фірмова коляска. І ще раз щиро дякую всім, хто причетний до цього проєкту. Мені дуже приємно, тому що останні місяці я вже не міг навіть поїхати випити кави у своїй улюбленій Варварівці. А завдяки такій допомозі тепер у мене з’явилося набагато більше свободи, набагато більше радості. Ну і люди у Варварівці також будуть мене бачити, та й я теж буду їм дуже щиро радіти, — поділився мешканець мікрорайону Варварівка Ігор Сабов.
У відділенні Центрального району також працює творча майстерня «Натхнення» для членів українського товариства глухих із перекладом жестовою мовою. А поруч, в актовій залі, люди поважного віку вивчають українську мову, пишуть власні вірші та підтримують одне одного теплими зустрічами.
А у відділенні Інгульського району цього року відкрили простір підтримки для жінок із дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. Тут безкоштовно надають психологічну та юридичну допомогу, проводять арттерапію та заняття для дітей.
Сьогодні в нашому відділенні обслуговується 75 осіб із 32 родин. Це сім’ї, які мають статус вразливості, родини ВПО, малозабезпечені сім’ї, а також ті, які виховують дітей з інвалідністю. Діти до нас ідуть із радістю — усміхаються, спілкуються з однолітками. Так само і мами: вони адаптуються, знаходять своє коло спілкування, і, думаю, їм це до вподоби, — зазначила завідувачка відділення соціальної підтримки жінок з дітьми Тетяна Яковенко.
На базі всіх відділень працює Університет третього віку — це 11 факультетів і понад тисяча слухачів. Тут навчаються комп’ютерній грамотності, творчості, танцям та просто знаходять нове коло спілкування. У Заводському районі після оновлення альтанка перетворилася на справжній простір творчості — тут займаються учасники колективу «Золоті ритми» та ансамбль «Джерело надій».
У Корабельному районі наприкінці березня відкрили Простір соціальної адаптації. Тут проходять заняття з комп’ютерної грамотності, психологічні зустрічі та арттерапія. Відвідувачка Ніна Ластовецька каже: люди приходять сюди не лише по послуги, а й за живим спілкуванням та можливістю реалізувати себе.
Це дуже важливо, тому що діти виросли, онуки люблять бабусь і дідусів, але нам треба десь себе реалізувати. От ми себе реалізуємо в цьому просторі. Тут гуртків у нас дуже багато. І, знаєте, хочеться відвідувати все, але, на жаль, час такий, що ми не можемо все поєднати. А талантів дуже багато, люди тут себе реалізують, — поділилася відвідувачка пані Ніна.
Мобільна соціальна служба — ще один важливий напрямок роботи центру. Фахівці виїжджають до людей, які не можуть самостійно дістатися до установи. Допомагають із побутовими справами, доставляють воду, роблять дрібний ремонт та надають перукарські послуги. Від початку року служба здійснила понад 60 виїздів і допомогла майже 240 містянам. Так фахівці два рази на тиждень відвідують і 86-річну Фаїну Іпатівну.
Як почалася війна, мені почали допомагати, бо я сильно хворіла. А хворіла через те, що син пішов добровольцем. О шостій годині він подзвонив і сказав, що війна, а о дев’ятій сказав: «Мамо, до побачення». Три роки він воював. Зараз уже вдома. І відтоді, і взимку, і влітку мені допомагали: приносили продукти, привозили воду, — поділилася Фаїна Топча.
Територіальний центр допомагає і військовим. У швейних майстернях виготовляють адаптивний одяг для поранених, подушки для госпіталів, балаклави, окопні матраци та інші необхідні речі для фронту. Також тут плетуть маскувальні сітки та роблять окопні свічки. За два роки повномасштабної війни пошили понад 10 тисяч виробів для ЗСУ та інтернатних установ.
Коли почалася повномасштабна війна, центр був головним надавачем гуманітарної та благодійної допомоги. Тільки за 2022 рік ми прийняли понад 4 000 тонн різноманітної гуманітарної допомоги та надали понад 360 000 різних наборів, — розповів директор департаменту праці та соцзахисту Миколаєва Сергій Василенко.
Двадцять років — і центр не зупиняється. Нові грантові проєкти, нові послуги та простори створюють для того, аби кожна людина у місті знала — вона не залишиться наодинці зі своїми труднощами.
Це такий потужний механізм реалізації всієї системи соціальних послуг, які є в місті, і який допомагає нашому департаменту, вирішує найбільш проблемні питання, що стосуються життя та долі мешканців, особливо в сьогоднішній період, у період повномасштабної війни, — наголосив директор департаменту праці та соцзахисту Миколаєва Сергій Василенко.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
