Пам’ять про тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. У Миколаївській гімназії №39 імені Юрія Макарова відкрили меморіал, на якому закарбовано імена шістьох вихованців закладу, які віддали найдорожче, захищаючи Україну.
Ми з минулого року почали шукати наших дітей, які воюють, які загинули, які в полоні, які зникли безвісти. Бо вважаємо, що військово-патріотичне виховання — це не виховання на папері, а коли діти самі шукають. Колись у нас була група «Пам’ять», яка працювала і знаходила полеглих героїв під час Другої світової війни. І таким чином ми зібрали дані про наших дітей — шістьох загиблих наших воїнів, — розповіла директорка гімназії №39 ім. Юрія Макарова Марина Демиденко.
Відтепер кожне покоління учнів, проходячи подвір’ям, знатиме імена Артема Джубатканова, Тимура Нехороших, Дмитра Пашкова, Сергія Козловського, Миколи Самохвала та Дмитра Шибко. Директорка закладу Марина Демиденко розповідає, що пам’ятає кожного з них і досі називає їх своїми дітьми. Колись вони зробили свій перший крок у стіни гімназії, навчалися, дорослішали та мріяли про щасливе майбутнє.
Я всіх їх пам’ятаю. Я багато років тут працюю, і серед них є діти наших уже колишніх учнів. Тобто це ті діти, які виросли при мені, — розповіла директорка гімназії №39 ім. Юрія Макарова Марина Демиденко.
Розділити цей момент із колективом закладу прийшли рідні, побратими, друзі та вчителі загиблих захисників. Серед них і мати Артема Джубатканова Олена. Жінка пригадує, що син ще у шкільні роки визначився з майбутньою професією та вирішив пов’язати своє життя з військовою службою.
Після закінчення школи наші класні керівники передали мені лист, який Артемій написав. У ньому він зазначив, що хоче після закінчення школи стати військовим, захищати свою землю, свою націю, свій український народ, бути гідним воїном. Так і сталося: він став військовим і захищав свою Україну, свій український народ, — поділилася мати загиблого захисника Олена.
Артем Джубатканов із 2014 року виконував бойові завдання в зоні АТО. Обрав нелегкий шлях офіцера та служив командиром взводу у 25-й окремій повітряно-десантній бригаді. 31 липня 2014 року військовослужбовець загинув у бою поблизу міста Шахтарськ Донецької області.
Дуже вдячна директорці школи Марині Миколаївні, його класній керівниці Наталії Євгенівні та першій вчительці Ользі Володимирівні. Вони завжди нас підтримують, завжди пам’ятають про нас, про нашого сина. Запрошують нас на всі шкільні заходи і просто кажуть: “Приходьте до школи, приходьте до школи, де був ваш син”, — поділилася мати загиблого захисника.
У кожній миті цієї події — безмежна вдячність, пам’ять і біль за тими, хто вже ніколи не зайде до стін рідної гімназії. Їхні голоси більше не лунатимуть у коридорах, але імена залишаться тут назавжди. А разом із пам’яттю живе й надія, що боротьба тих, хто сьогодні тримає фронт, наближає день, коли Україна житиме у мирі та свободі.
Більше про актуальну інформацію щодо ситуації в Україні та Миколаївській області можете знайти:
